листопада 2012

25 листопада 2012

Семінар

22 листопада 2012 року в школі проходив практичний семінар заступників директорів з виховної роботи та класних керівників 1-4 класів.

Read more

Добро починається з тебе

В рамках проведення семінару заступників з виховної роботи та класних керівників 1-4 класів,  класний керівник 4 класу Овчаренко Надія Андріївна підготувала та провела відкриту виховну годину «Добро починається з тебе»

Read more

Людина починається з добра

 

22 листопада 2012 року для учасників семінару та батьків класні керівники 1 класу Хабло Тетяна Іванівна,  2 класу Костогриз Ніна Михайлівна та 3 класу Жиденко Олена Миколаївна підготували та майстерно провели виховний захід «Людина починається з  добра».

Read more

Тиждень толерантності

 

З 19.11 по 23.11.2012 року в школі проходив Тиждень толерантності, в ході якого була проведена, виховна година «Будьмо толерантними, поважаймо інших!»,  акція «Подаруй іграшку другу»,  виставка учнівських газет, виготовлено Дерево Толерантності,  проведено «День ввічливості»

Read more

24 листопада 2012

15 листопада 2012

Роль батька в сім’ї

"Батько" - слово, що його вимовляємо з повагою, любов'ю та ніжністю, усвідомлюючи його відповідальну роль в сім'ї та вихованні дітей.

"Вся сім'я вмісті й душа на місці". Так твердить тисячолітня народня мудрість, котру важко заперечити, беручи до уваги все бачене, прочитане, розказане чи стверджене. А сім'я у вужчому розумінні  - це батько, мати і діти, які живуть разом. Крім того, з давніх-давен  у кожному суспільстві - це первісний осередок багатьох людських відносин - духовних, моральних, господарських, психологічних, естетичних і, звичайно, виховних, якого гараздом, ладом і порядком завжди турбувався батько.

Батько був тим, який прикладом свого обов'язку, відповідальності, зрозуміння, терпеливості та пошани вирядив своїх дітей у життєву мандрівку сильними, непохитними у своїх переконаннях особистостями. Все це здійснено, коли батько займав в сім'ї своє належне місце - голови родини, що разом у злагоді з матір’ю творили оте первісне в суспільстві родинне вогнище, котре стало підвалиною роду, племені, народу і суспільства. Від початків існування батько був головою сім'ї, другом і приятелем матері та опікуном-постачальником дітей. В українському народі батько завжди займав первісне місце в родині. Він був її оборонцем і заступником перед всякими негараздами. На прикладі батька, його розумних рішень, порад і прадідних звичаїв, у співпраці з матір'ю, виховувались діти. У наш сьогоднішній бурхливий час нам приходиться бути свідками того, що важливе становище і роль батька починає зникати, а з тим втрачаються дуже цінні не тільки виховні, але й моральні елементи в сім'ї. Стаємо очевидцями занепаду родини, котра з втратою провідної ролі батька губить свої тверді основи та позбувається моральних вартостей, а це в першу чергу негативно відбивається на дітях і дуже часто призводить до трагічних наслідків. Батько, котрий завжди був охоронцем сімейних підвалин, залишає родину, а та в свою чергу втрачає стабільність і  утворюється розлад, валяться стіни родинного затишку й утворюється хаос, який важко привести до будь-якого нормального стану.

Численні дослідження свідчать, що батьки, які брали своїх дітей на руки відразу після їх народження, і надалі частіше граються з ними та більше піклуються про них. Ця нова для чоловіка роль турботливого батька сприятливо позначається на розвиток немовляти та загальній атмосфері родинного життя.

За результатами одного дослідження немовлята, у чиєму вихованні активну участь брали батьки (татусі), отримали вищі оцінки за тестами моторного й розумового розвитку, ніж ті, ким опікувалися переважно мами. Інше дослідження довело, що такі малюки виростають більш чуйними у соціальному плані, між чоловіком і дружиною виникає менше суперечок, спостерігається єдність цілей і злагода у прийнятті рішень. (Оцінюючи ці дані, слід зауважити, що батьки, які з перших днів прагнуть брати активну участь у спілкуванні зі своїми дітьми, імовірно, й за іншими параметрами відрізняються від тих, хто не намагається встановити різні контакти з дитиною).

У будь-якому випадку, ставлення батьків до немовлят дуже відрізняється від ставлення матерів. Як правило, батьки граються з дітьми, тоді як матері, зазвичай, купають, сповивають і годують їх. Навіть піклуючись про дитину, батьки зберігають ігрову манеру. Крім того, стиль гри у батька й матері дуже відрізняється. Батьки схильні гратися енергійніше: вони підкидають малят у повітря, рухають їхніми руками й ногами, гойдають їх на коліні. Матері ж поводяться з дітьми обережніше, ніжно розмовляють, наслідуючи їхнє агукання, тощо. З раннього віку малята, дивлячись на батька, тягнуться до нього, очікуючи задоволення, мовляв, "якщо татко тут, будемо гратися”.

Батьки, у яких виникли міцні емоційні зв’язки з немовлятами, чуйні до потреб та інтересів своїх дітей і в майбутньому та мають на них більший вплив. Діти частіше дослухаються до їхньої думки і наслідують їх.

Роль батька у виховному процесі звичайно обмежувалася в українців функцією покарання. Виступаючи дисциплінуючим вектором виховання, годувальник-батько сприймається дитиною значною мірою відчужено. Дитина мусить, скоряючись силі, слухатися, але внутрішньо протестує, прагне вирватися з-під батьківської влади. Постать батька асоціюється з владою, причому з владою як джерелом насильства. У дорослому віці людина на підсвідомому рівні репродукує негативні настанови, які сформувалися у дитинстві

Про важливість ролі батька в родині годі. Однак преважливим є підкреслити його місце та вплив у сім'ї, по його ж сліду в житті йдуть діти. Важливість ролі батька давня як світ Божий, але історія введення цього свята в Америці не дуже довга. Почалося все у штаті Вашінґтон, коли вдячна дочка Сонора Люїза Смарт-Додд, одна із шістьох, що залишились пів-сиротами після смерті матері, за своє повне любові та життєвої снаги виховання в окремий спосіб хотіла віддячитись батькові Вільямові Смарту. Ставши дорослою вона в 1909 році запропонувала, щоб окремим днем вшанувати її батька в червні, місяці його дня народження. Перший День Батька відзначено вже 19 червня 1910 року в місцевості Спокейн у штаті Вашинґтон. У 1924 році Президент Кальвін Кулидж також схвалював пропозицію, щоб це свято стало державним. Та тільки в 1966 році Президент Линдон Джонсон офіційно проголосив День Батька державним святом, призначивши його святкування на третю неділю червня. 

З належною шаною і вдячністю у його день складімо батькові подяку за всі його труди і зусилля, що їх він віддав своїм дітям, щоб зростали гідними, чесними людьми, корисними Богові, своїм рідним і народові. Це ж завдяки трудам і опіці батька розвивалися і виховувались діти в добробуті, гаразді, злагоді й любові. Однак найперше серед наших бажань здоров'я, щастя, радості та добра побажаймо, щоб Всевишній скріпив місце і роль батька в родині.

Read more

Виховання дитини в неповній родині

Дитина завжди глибоко страждає, якщо валиться сімейне вогнище. Поділ родини чи розлучення, навіть коли усе відбувається найвищою мірою чемно і поштиво, незмінно викликає в дітей психічний надлам і сильні переживання. 

Дитина відчуває відсутність батька, навіть якщо не виражає відкрито свої почуття. Крім того, вона сприймає відхід батька як відмовлення від неї. Дитина може зберігати ці почуття багато років. 

Після розлучення батько регулярно відвідує дитину. В усіх випадках це дуже глибоко хвилює її. Якщо батько виявляє до неї любов і великодушність, розвід виявиться для дитини ще болісніше і незрозуміліше. Крім того, вона з недовірою й образою буде дивитися на матір. Якщо ж батько тримається сухо й відчужено, дитина почне запитувати себе, чому, власне, вона повинна з ним бачитися, і в результаті в неї може зародитися комплекс провини. Якщо батьки охоплені ще й бажанням мстити один одному, вони заповнюють свідомість дитини шкідливою дурницею, лаючи один одного і підриваючи тим самим психологічну опору, яку звичайно дитина одержує в нормальній родині. 

У цей період дитина може, скориставшись розколом родини, зіштовхувати батьків один з одним і витягати нездорові переваги. Змушуючи їх заперечувати свою любов до нього, дитина буде змушувати їх балувати себе, а його інтриги й агресивність згодом можуть навіть викликати їхнє схвалення. Відносини дитини з товаришами нерідко псуються через недоречні питання, плітки та її небажання відповідати на розпити про батька. На дитині, так чи інакше, відбиваються страждання і переживання матері. 

Що можна зробити, щоб допомогти дитині в розбитій родині? Пояснити йому, що відбулося, причому зробити це просто, нікого не обвинувачуючи. Допомагати дитині ставати дорослішою і самостійною, щоб у неї не склалася надмірна і нездорова залежність від вас. Одна з найбільш розповсюджених помилок - надмірна опіка матері над сином. 

Питання про структуру родини - питання дуже важливе, і до нього потрібно відноситися цілком свідомо. 

Якщо батьки люблять своїх дітей і хочуть їх виховувати якнайкраще, вони будуть намагатися, і свої взаємні незгоди не доводити до розриву  і тим не ставити дітей у скрутне становище.

Read more

Діти вчаться жити у життя

Якщо дитину постійно критикують - вона вчиться ненавидіти.

Якщо дитина живе у ворожнечі - вона вчиться агресивності.

Якщо дитину висміюють - вона стає замкнутою.

Якщо дитина зростає у терпимості - вона вчиться сприймати інших.

Якщо дитину підбадьорюють - вона починає вірити в себе.

Якщо дитина зростає в чесності - вона вчиться бути справедливою.

Якщо дитина живе у безпеці - вона вчиться вірити людям.

Якщо дитину підтримують - вона вчиться цінувати себе.

Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості -вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Бути сильним добре, бути розумним краще вдвоє.

Read more

   

Контакти  

19700, Черкаська область,
м. Золотоноша, вул. Баха,57.
телефони:

(04737) 5-31-60

(04737) 5-21-60

email: zoloschool5@ukr.net

   
   
<< < листопада 2012 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30    
   
© Золотоніська загальноосвітня школа №5